Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 затверджено новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, який впроваджується в частині базової загальної середньої освіти з 1 вересня 2013 року.
Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.
Як зазначено у Державному стандарті, метою освітньої галузі “Мови і літератури” є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій.
Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.
Історично склалося так, що практично всі жителі нашої країни є білінгвами: володіють як українською, так російською мовами. Різниця полягає лише у рівні володіння цими мовами. У навчальних закладах учні мають можливість опанувати дві або більше іноземних мов. Крім того, в деяких школах вивчають також мови національних меншин. Отже, можна стверджувати, що для мовної освіти в Україні характерним є явище полілінгвізму чи мультилігвізму, щоозначає багатомовність. Як визначено у Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти, мультилінгвізм – це знання певної кількості мов або співіснування різних мов у окремому суспільстві. Мультилінгвізм може бути досягнутий шляхом урізноманітнення мов, що пропонуються для вивчення в окремій школі чи освітній системі, або заохочення учнів вивчати більш ніж одну мову.
Урахування явища мультилінгвізму, яке стає типовим для української системи освіти, дає можливість порівнювати, співставляти мовні системи, особливості культури народів уже відомих та виучуваних мов. Такий підхід сприятиме створенню у школярів більш повної картини світу та більш ґрунтовній їх підготовці до міжнародної співпраці.
В основній школі (5—9 класи) розпочинається етап систематичної й послідовної роботи з автентичними навчальними матеріалами, які забезпечують нормативне оволодіння спілкуванням. Помітно зростає обсяг навчального матеріалу, що сприяє формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій.Оволодіння іноземною мовою все частіше розглядається не як накопичення суми знань про мову, а як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування. Тематика для спілкування охоплює різноманітні галузі знань, серед них і ті, які були об’єктом вивчення на уроках з інших навчальних предметів (міжпредметні зв’язки), і з власного життєвого досвіду.Зростає доля самостійної роботи учнів, урізноманітнюються види навчальної діяльності, активно використовуються мовленнєві ситуації, що наближають навчальне спілкування до реальних умов.
Навчання усного і писемного спілкування відбувається у межах сфер і тем, передбачених програмою для навчання першої іноземної мови. Звичайно, рівень володіння кожним видом мовленнєвої діяльності буде дещо нижчим, ніж його аналог у вивченні першої іноземної мови. Він відповідатиме рівню А2+, визначеному й описаному в “ЗагальноєвропейськихРекомендаціях з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання”.
Враховуючи те, що на вивчення другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах навчальним планом відводиться менша кількість годин, то рівень володіння уміннями й навичками у всіх видах мовленнєвої діяльності буде дещо відрізнятися від результатів, досягнутих у процесі вивчення першої іноземної мови (як за якісними, так і за кількісними показниками).
Вважається недоцільним у навчанні другої іноземної мови надавати перевагу якомусь одному або двом-трьом видам мовленнєвої діяльності. Навчальний процес організовується у такий спосіб, щоб сприяти формуванню в учнів умінь і навичок усного (говоріння, аудіювання) і писемного (читання, письмо) мовлення. Процес навчання всіх видів мовленнєвої діяльності має здійснюватися паралельно і взаємопов’язано. Варто зазначити, що у 5-му класі, з огляду на вікові особливості учнів і їхній навчальний досвід, не рекомендується введення вступних (пропедевтичних) курсів. Навчання варто розпочинати відразу з формування в учнів навичок і вмінь з певної теми. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Робота над вимовою здійснюється постійно упродовж усього курсу навчання.
Слід зазначити, що значна кількість вправ, завдань і видів навчальної діяльності, які широко використовувались у навчанні першої іноземної мови і співвідносилися з віковими особливостями учнів, не завжди будуть методично доцільними для навчання другої іноземної мови. Необхідно застерегти від прямого перенесення всіх видів навчальної діяльностіпід час навчання першої іноземної мови у початковій школі на початковий етап у вивченні другої іноземної мови. Всі вправи і завдання мають бути комунікативно спрямованими, а навчальні дії учнів — чітко вмотивованими.
В основі навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, після чого йде аналіз та подальше використання цього матеріалу в мовній практиці. Згідно з комунiкативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, її формоутворення, але й про функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до сприймання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.
Для досягнення зазначеної мети слід дотримуватися певних принципів навчання другої іноземної мови.
Першим з них є принцип комунікативної спрямованості навчання. Цей принцип притаманний сучасному навчанню іноземних мов і діє незалежно від виучуваної мови. Відомо, що в процесі оволодіння другою іноземною мовою контекст іншомовної діяльності учнів розширюється. Завдяки реалізації вказаного принципу в учня формуються риси полікультурної особистості, що дає йому можливість брати участь у міжкультурному спілкуванні. Процес навчання має бути наближеним до умов реальної комунікації, тобто мати характер моделі реального спілкування.
У процесі оволодіння другою іноземною мовою принцип комунікативностістає ще більш актуальними, оскільки кількість годин для оволодіння нею є меншою, а цілі та завдання достатньо високі. Комунікативна спрямованість навчання передбачає організацію активної творчої діяльності учнів, залучення їх до креативної спільної роботи, використання колективних форм роботи з урахуванням в процесі навчання особистісних потреб школярів.
Наступним можна назвати принцип міжкультурної спрямованості навчання другої іноземної мови. Оскільки основна мета навчання іноземних мов передбачає розвиток в учнів здатності до міжкультурного спілкування, то і саме спілкування має бути засобом для досягнення цієї мети. Школярів необхідно залучати до активної взаємодії, до самостійного пошуку шляхів вирішення комунікативних завдань у процесі спілкування з представниками різних лінгвокультур. Як відомо, при сприйнятті іншої культури відбувається порівняння з досвідом у рідній культурі. Однак під час оволодіння другою іноземною мовою має місце також і порівняння з культурою народів інших виучуваних мов. У процесі опанування другої іноземної мови учень знайомиться із новими культурними феноменами, розширює можливості свого сприйняття дійсності. Учитель створює умови для участі учнів у міжкультурному спілкуванні, оволодіннілінгвокультурним досвідом.
Опановуючи культуру народу виучуваної другої іноземної мови бажано звертатись як до рідної культури, так і до культури народу першої іноземної мови. Адже такий підхід сприяє розширенню світосприйняття учнів, збагаченню палітри картини світу, усвідомленню місця своєї рідної культури у полікультурному світі.
Третім принципом є соціокультурна спрямованость навчання другої іноземної мови. Згідно із цим принципом, у процесі навчання другої іноземної мови необхідно використовувати автентичні матеріали різного характеру, завдяки чому учні знайомляться із національними, культурними традиціями носіїв виучуваної мови, збагачуються знаннями мовленнєвої та немовленнєвоїповедінки представників іншої культури, мають можливість порівняти характерні ознаки різних культур і своєї рідної.
Автентичний матеріал – це усні та письмові тексти, які є реальним продуктом носіїв мови. Цей матеріал характеризується природністю лексичного наповнення та граматичних форм, ситуативною адекватністю мовних засобів. Автентичний матеріал відображає національні особливості та традиції побудови і функціонування тексту. Такий матеріал дає змогу передати учням фонові знання (знання про країну та її культуру), ввести їх в іншомовний лінгвосоціум, зрозуміти особливості мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв виучуваної мови, стиль їхнього життя та характер мислення.
Необхідно зауважити, що лише за умови оволодіння основними відомостями про країну, її соціальний устрій і реалії побуту, мистецтвом, літературою стає можливим діалог культур. Чим більшою кількістю мов володіє людина, чим більший діапазон знань про культурні феномени вона має, тим швидшим є процес її інтеграції у глобалізованому світі.
Четвертим назвемо принцип когнітивно-інтелектуальної спрямованості навчання другої іноземної мови. Згідно із цим принципом навчальний процес з оволодіння другою іноземною мовою не повинен бути подібним до процесу навчання першої іноземної мови. Реалізація цього принципу має сприяти активізації розумової та пізнавальної діяльності учнів, створювати для них інтелектуальні труднощі, стимулюючи при цьому їхню когнітивну діяльність, адже відомо, що знання та вміння, які набуваються шляхом вирішення такого виду завдань, є міцнішими, ніж ті, що отримані у готовому вигляді.
Як зазначають психологи, від рівня розвитку пізнавальних процесів учнів залежить ефективність процесу навчання.
Важливим фактором активізації пізнавальної діяльності учнів є урахування їхніх інтересів. Пізнавальний інтерес відіграє велику роль у формуванні особистості школяра. Дуже важливо, щоб знання та вміння, набуті учнями в процесі опанування другої іноземної мови, були для них особистісно значимими, необхідними для майбутнього життя.
Отже, реалізація принципу когнітивно-інтелектуальної спрямованості сприятиме забезпеченню високої продуктивності опанування другою іноземною мовою, надаватиме навчальному процесу динамічного характеру, активізуватиме когнітивний та мовленнєвий аспекти діяльності учнів.
П'ятим є принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності у процесі оволодіння другою іноземною мовою. Необхідно зауважити, що кожний вид мовленнєвої діяльності має свої особливості, здійснюється завдяки спеціальним механізмам. Однак у процесі формування іншомовної комунікативної компетенції розвиваються вміння в аудіюванні, читанні, говорінні та письмі не відокремлено, а інтегровано, що має бути враховано при організації навчання другої іноземної мови. Ця проблема є особливо актуальною для навчання другої іноземної мови, адже час для опанування нею в школі ІІ ступеня обмежений, і длядосягнення визначених у чинній Програмі цілей необхідно створювати найбільш сприятливі умови.
Необхідно врахувати в процесі навчання специфіку кожного виду мовленнєвої діяльності та особливостей їх здійснення на певних етапах (наприклад, володіння відповідними навичками для здійснення читання та письма або формування механізму прогнозування для рецептивних видів мовленнєвої діяльності і механізму випереджаючого синтезу – для продуктивних). У процесі формування компетенцій у всіх видах мовленнєвої діяльності, необхідно: 1) враховувати специфіку кожного виду мовленнєвої діяльності (наприклад, навчати говорити через говоріння, навчати читати через читання); 2) використовувати взаємопозитивний вплив різних видів мовленнєвої діяльності (наприклад, розвивати вміння говоріння на основі прочитаного/прослуханого тексту).
Шостим доцільно назвати принцип використання контрастивного підходу у навчанні другої іноземної мови. Реалізація цього принципу дає можливість виявити як подібності, так і розбіжності в системах виучуваних мов, у побудові висловлювань на рівні тексту. Для подолання інтерференції в опануванні двох іноземних мов бажано використовувати контрастивні вправи, які сприятимуть прискореному формуванню навичок та розвитку вмінь.
На мовному рівні співставлення є дужерезультативним у разі опанування учнями іноземними мовами, які відносяться до однієї групи. Наприклад, у процесі вивчення німецької після англійської, або навпаки. В процесі співставлення мовних систем можна визначити і багато спільного, що сприятиме позитивному переносу знань, навичок та вмінь, і те відмінне, що сприятиме уникненню інтерференції. Останній чинник особливо важливий при вивченні мов, що відносяться до різних мовних груп.
Співставляється також і соціокультурна інформація, оскільки учні мають оволодіти і соціокультурною компетенцією. Як відомо, ця компетенція формується в процесі ознайомлення учнів із національно-культурною специфікою мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв виучуваної мови. Під час опанування другоїіноземної мови має місце порівняння етикету, норм поведінки представників різних народів у певних ситуаціях спілкування, співставлення країнознавчої інформації.
Сьомим є принцип урахування лінгвістичного та навчального досвіду учнів. Необхідно зауважити, що лінгвістичний досвід учнів у рідній мові позитивно впливає на процес оволодіння першою іноземною мовою. У процесі ж опанування другою іноземною мовою цей досвід, збагачений системами двох мов (рідної та першої іноземної мови), значно прискорює вивчення наступної іноземної мови. При раціональній організації навчального процесу навіть за меншої кількості годин можливо досягти значних успіхів у навчанні учнів другої іноземної мови.
Навчальний процес передбачає усвідомлене залучення до нього учня, його готовність бути відкритим до сприйняття нового досвіду і постійного збагачення новими знаннями. Тільки за таких умов можливим є розвиток кожного учня як особистості, збагачення новою інформацією.
Спираючись на досвід учнів в опануванні знаннями, навичками та вміннями в процесі вивчення рідної та першої іноземної мови, учитель може акцентувати їхню увагу на засвоєнні різних прийомів для розуміння змісту текстів, запам'ятовування інформації, роботи над мовним матеріалом, стратегіями оволодіння мовою. До таких стратегій можна віднести планування власної діяльності, контроль за продукуванням мовлення, самооцінку, вибір із пам'яті необхідного мовного матеріалу для вирішення комунікативних завдань, комунікативні стратегії (компенсаторні, афективні, соціальні).
Організовуючи навчальний процес з другої іноземної мови необхідно також враховувати вміння учнівпрацювати з підручником, робочим зошитом, книгою для читання, словниками, довідковою літературою. Набуті школярами протягом попереднього періоду навчання вміння розробляти свою власну стратегію опанування лексикою, самостійно робити висновки, узагальнення щодо граматичного матеріалу, здійснювати пошук додаткового матеріалу, активно взаємодіяти у групі, в колективі для вирішення комунікативних завдань мають стати опорою для раціональної організації навчальної діяльності.
Восьмим є принцип інтенсифікації навчання другої іноземної мови. Цей принцип реалізується завдяки урахуванню наявності подібних мовних явищ у виучуваних іноземних мовах, фонової лексики, а також досвіду вивчення першої іноземної мови. Підкреслимо, що цей принцип є особливо актуальним для мов однієї мовної групи. Однак, спираючись на досвід учнів у оволодінні як рідною, так і першою іноземною мовою, інтенсифікувати цей процес можна також, якщо виучувані іноземні мови відносяться до різних мовних груп. Для реалізації принципу інтенсифікації навчання другої іноземної мови необхідно враховувати такі фактори:
− спорідненість мов;
− володіння учнями певною кількістю інтернаціоналізмів, лексичних одиниць,
запозичених із інших мов (переважно з англійської);
− наявність високого рівня мотивації в оволодінні учнями другою іноземної мови як засобом спілкування;
− рівень сформованості рефлексії в учнів;
− наявність автентичних навчальних засобів, а також підручників, у яких враховані закономірності оволодіння другою іноземною мовою;
− тривалість курсу навчання, кількість навчальних годин.
Реалізація цих принципів сприятиме удосконаленню процесу оволодіння школярами як другою, так і наступними іноземними мовами.
Мовленнєвакомпетенція на кінець п’ятогокласу
(друга іноземна мова)
Аудіювання(друга іноземна мова)
— реагують вербально на запитання, які вимагають простих відповідей;
— демонструють розуміння ключових слів у висловленні, які проговорюються повільно;
— розрізняють мовлення головних дійових осіб простих коротких оповідань, які промовляються ретельно та, повільно;
— розуміють короткі прості вказівки, сформульовані повільно;
— розуміють основну ідею адаптованого аудіо/відеозапису.
Говоріння.
Монологічне мовлення
— представляють себе, своїх друзів, батьків, продукуючи прості, здебільшого ізольовані речення;
— дають елементарні інструкції;
— повідомляють про місцезнаходження предмета;
— описують предмет шкільного вжитку, тварину, погоду (називають його, говорять, який він — великий, маленький тощо);
— роблять короткий переказ змісту почутого, побаченого, прочитаного повідомлення, що містить знайомий мовний і мовленнєвий матеріал;
— повідомляють про здатність виконувати певні дії учнем чи іншими особами.
Обсяг висловлювання —у межах 6 речень.
Діалогічне мовлення
— ставлять загальні та нескладні спеціальні питання;
— відповідають на них згідно з мовним матеріалом і ситуацією спілкування;
— реагують на прості, в дещо уповільненому темпі, репліки вчителя і однокласників;
— обмінюються репліками на рівні мікродіалогу.
Висловлення кожного — у межах 4 реплік.
Читання
— читають про себе та вголос і розуміють слова, словосполучення, речення,тексти, що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні.
Обсяг — у межах 200 друкованих знаків.
Письмо
— описують предмет шкільного вжитку,тварину,погоду, людину, себе.
— роблять короткий переказ змісту почутого, побаченого, прочитаного повідомлення, що містить знайомий мовний і мовленнєвий матеріал.
Обсяг — у межах 6 речень
Література
1. Гапонова С. В. Взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання іноземної мови / С. В. Гапонова // Іноземні мови. – 2009. – № 2. – С. 13–16.
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освітиwww.mon.gov.ua/...standart/post_derzh_stan.doc
3. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К.: "Ленвіт", 2003. – 273 с.
4. Програма «Іноземні мови. 5-9 класи» /http://mon.gov.ua/ua//activity/education/56/general-secondary-education/educational_programs/1349869088/
Комментариев нет:
Отправить комментарий